Питання смертної кари знову стало предметом міжнародної дискусії після невдалої спроби стратити Кристу Пайк у штаті Теннессі 30 вересня 2026 року. Пайк, засуджена за вбивство 19-річної Колін Слемер у 1995 році, залишилася живою після введення смертельної ін’єкції та була доправлена до лікарні.
Перша страта в сучасній Греції відбулася 15 жовтня 1830 року, за правління Іоанніса Каподистрії. 25-річного Георгіоса Лемоніса розстріляли після вироку за крадіжку та вбивство трьох людей. За правління Оттона в країні запровадили гільйотину, яку використовували до початку XX століття. У 1913 році розстріл визнали єдиним офіційним способом виконання смертного вироку.
Останнім страченим у Греції став Василіс Лімберіс. 25 серпня 1972 року в Іракліоні його стратили після чотирьох смертних вироків за вбивство дружини, тещі та двох дітей. У 1968 році в Салоніках стратили Арістідіса Панкратідіса, засудженого як «дракона Сейх-Су». Його справа й надалі пов’язана з дискусіями про можливу судову помилку, оскільки згодом докази проти нього ставили під сумнів.
Після відновлення демократії Конституція 1975 року обмежила застосування смертної кари в мирний час, залишивши виняток для державної зради. У 1993 році Закон № 2172 скасував смертну кару за всі злочини; покарання, де воно ще передбачалося законодавством, замінили довічним ув’язненням.
Подальше посилення заборони відбулося під час конституційного перегляду 2001 року. У 2002 році Греція підписала 13-й протокол до Європейської конвенції з прав людини про скасування смертної кари навіть у воєнний час і ратифікувала його. У результаті смертна кара в Греції більше не може застосовуватися за жодних обставин.
